Субота, 18.11.2017, 20:50
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

Взаємозв’язок торгівлі та інвестицій в процесі інтернаціоналізації
В той же час показники темпу зростання ПЗІ значно перевищують відповідні показники у торгівлі товарами та послугами, що обумовлено рядом факторів міжнародного економічного розвитку останніх десятиріч.
Перш за все, важливо усвідомити якісні зміни у можливостях реалізації контрактних та інвестиційних форм міжнародного бізнесу. Традиційна його логіка (експорт – ліцензування – підрядне виробництво – спільне підприємство - філія) в результаті транснаціоналізації економічної діяльності і її лібералізації у міжнародному масштабі суттєво видозмінилась.
На сьогодні фірми мають більш широкий, чим коли-небудь, спектр можливостей для освоєння зарубіжних ринків, а конкуренція яка загострюється змушує прибігати до їх використання цих можливостей. Більшість фірм з самого початку орієнтуються на діяльність в масштабах не окремих країн, а крупних регіонів світу. Таким же чином діють і ТНК, реорганізуючи свої міжнародні операції, для забезпечення виробничо-комерційної цілісності та досягнення максимальної віддачі від наявних у їхньому розпорядженні в різних країнах матеріальних і нематеріальних активів.
В цих умовах зростаюче значення набувають міжнародні торгові потоки всередині ТНК – між матеріальними фірмами та їх зарубіжними філіями, а також між самими філіями: збільшується експорт країн базування у зв’язку з внутрифірмовими продажами послуг та нематеріальних активів материнськими компаніями своїм іноземним філіям, спостерігається збільшення експорту країн базування в результаті внутрифірмових продаж устаткування та проміжних товарів материнськими компаніями своїм іноземних філіям.
Крім цього, інтенсифікується торгівля в супутніх галузях. ПЗІ приводять до змін у структурі експорту країни базування в приймаючі країни (а також у треті країни) у результаті збільшення частки проміжних товарів і зниження питомої ваги готових виробів.
В процесі інтернаціоналізації мають місце і супутні ПЗІ: якщо фірма-експортер готової продукції створює збутову закордонну філію, те найчастіше її прикладу наслідують і постачальники компонентів, рекламні агентства, банки, страхові компанії. Характерною тенденцією є перерозподіл ПЗІ із зовнішньоторговельної інфраструктури в інвестиції у виробництво готової чи проміжної продукції в рамках тієї ж чи іншої транснаціональної корпорації.
На мікрорівні ПЗІ, виступаючи як продовження експортної стратегії, можуть витісняти торгівлю, особливо в умовах застосування приймаючою країною імпортних обмежень. Основною метою ПЗІ в даному випадку виступає прагнення вийти на ринки, доступ до яких утруднений через торгові канали, шляхом організації виробництва на території, захищеної тарифами чи квотами. Хоча, у результаті Уругвайського раунду переговорів про зниження тарифів і кількісних обмежень їхня роль істотно знизилася, вони, як і раніше, широко використовуються в окремих секторах. Використання імпортних обмежень для залучення чи ініціювання ПЗІ найбільше яскраво виражається в автомобільній промисловості.
Це характерно для всіх груп країн: розвинутих (стосовно імпорту японських автомобілів), тих, що розвиваються (Мексика, Бразилія та ін.), з перехідними економіками (В’єтнам). Показовим є також приклад України в процесі реалізації інвестиційного проекту "АвтоЗАЗ-Daewoo”, коли найбільша одноразова пряма інвестиція в економіку супроводжувалась низкою пільг:
•    нульові ставки податку на додану вартість та акцизу на імпорт виробничого устаткування, матеріалів та деталей автомобілів;
•    звільнення від сплати земельного податку;
•    звільнення реінвестованого прибутку від оподаткування;
•    звільнення від сплати ПДВ та акцизу на автомобілі, зібрані в Україні;
•    заборона імпорту автомобілів, яким більше ніж 5 років;
•    підвищення тарифів на імпортні автомобілі.
Однак на макрорівні очевидною є взаємодоповненість торгівлі та інвестицій. [8, 9] Більш того, є очевидні контраргументи використанню торгових бар’єрів (як тарифних, так і нетарифних) для залучення ПЗІ. Обсяги припливу ПЗІ мають сильну позитивну кореляцію з індексом «відкритості торгівлі», і країни, що прагнуть розширити зовнішню торгівлю, одержують ПЗІ. Це обумовлено довгостроковою мотивацією інвестування, чому сприяють довгострокові гарантії. А всі короткострокові схеми, подібні до схем з повернення мита, для інвесторів є сумнівними, оскільки можуть бути скасованими в будь-який момент. Очевидним є і те, що обмеження доступу на ринки сприяють залученню ПЗІ, спрямованих на освоєння внутрішнього ринку, відлякуючи інвесторів, котрі шукають ефективного розміщення виробництва для обслуговування глобального ринку. У кінцевому рахунку, більш відкрита торгова політика є більш бажаною для країн, що прагнуть залучити іноземний капітал в істотних масштабах.
Можна стверджувати, регіональні торгові угоди у цілому сприяють збільшенню потоків ПЗІ. По-перше, великий ринок дає більше можливостей реалізувати ефекти економії на масштабах, що вочевидь проявляється в EC, НАФТА, МЕРКОСУР, АСЕАН та інших угрупованнях. По-друге, створюються умови для динамізації  економічного росту, що робить регіон більш привабливим для іноземного інвестування. По-третє, усуваючи торгові бар’єри між країнами - партнерами  регіонального об’єднання й у той же час залишаючи незмінним торгові бар’єри у відношенні третіх країн, заохочується заміна деяких торгових операцій із третіми країнами торгівлею усередині регіону. В якості захисної міри від майбутньої втрати споживачів компанії третіх країн заміняють експорт у регіон створенням місцевого виробництва.
Взагалі торгівля й інвестиції знаходяться в тісних зв’язках, що виявляються практично у всіх сферах і галузях економіки.  Зовнішня торгівля звичайно переростає в прямі інвестиції, ПЗІ сприяють розширенню торгових операцій тощо. Торгова політика і на національному, і на регіональному рівні істотно впливає на обсяг, структуру, і характер ПЗІ. А інвестиції, у свою чергу, формують міжнародне виробництво, зміцнюють торгові взаємозв’язки держав, створюють нову структуру світового виробництва і міжнародної торгівлі.
В умовах глобалізації і торгівля, і інвестиції можуть виступати як генератор міжнародного обміну не тільки окремо, але й одночасно, істотно впливаючи на темпи економічного розвитку. Тому торгова й інвестиційна політики повинні бути в сучасних умовах взаємоузгодженими, що вже стало правилом в політиці ТНК і усе більш необхідно в процесі формування політики окремих держав і міжнародних організацій. Це обумовлює зростання ролі СОТ як найбільш придатної організаційної структури для взаємопов’язаного регулювання торгівлі й інвестицій.
Однак, незважаючи на зростання економічної важливості інвестицій, значних кроків в підписанні багатосторонніх угод на рівні СОТ зроблено не було. В уставі СОТ все ще не існує правил, які б стосувалися інвестицій, за винятком зобов’язань деяких країн відносно комерційних засад фірм, що надають послуги згідно з Генеральною Угодою з Торгівлі Послугами (ГАТС) та упорядковування (визначення) інвестиційного масштабу із прямим впливом на торгівлю товарами. Спроба підписати в 1998 році багатосторонню угоду між 30 членами Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) виявилася невдалою. Разом з тим, багатьма країнами підписуються двосторонні угоди стосовно інвестиційного захисту, різні регіональні інвестиційні угоди, зокрема в НАФТА та ЄС.

Категорія: Мої статті | Додав: Dnister (19.07.2011)
Переглядів: 206 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Woot, I will cretanily put this to good use!

Ім`я *:
Email *:
Код *: